Каталог статей

Паливода А.В.

Тема : Дія гідроген пероксиду на сирі та відварені овочі, м’ясо.

Мета : формувати самостійність учнів у виконанні хімічних експериментів, розвивати зацікавленість учнів та їх батьків у вивченні хімії.

Домашній хімічний експеримент – це вид самостійної роботи учнів, яку вони виконують в домашніх умовах, за завданням вчителя.

Хімічний експеримент ужиткового характеру має низку переваг порівняно з традиційним. Це стосується реактивів і матеріалів, які розширюють можливості проведення дослідів, є доступними і переважно безпечними. Використання засобів побутової хімії, лікарських препаратів, харчових продуктів частково розв’язує проблему дефіциту хімічних реактивів.

Практична орієнтація хімічного експерименту передбачає посилення його ролі у формуванні навичок грамотного і безпечного поводження з речовинами, необхідними в повсякденному житті. Дітям,  для посилення інтересу до вивчення хімії, можна запропонувати домашній хімічний експеримент – це досліди, які учні самостійно виконують в домашніх умовах за завданнями вчителя. Але ці досліди повинні відповідати пізнавальним цілям уроку. З їх допомогою учні розв’язують певні завдання або наочно ілюструють навчальний матеріал. Тут для дослідів добираються речовини і матеріали ужиткового характеру. Хоча ці досліди й повинні бути простими, займати небагато часу але  супроводжуються  чіткими ознаками реакцій. Для дослідів необхідна невелика кількість овочів, фруктів, харчової соди, оцту, соків. Батьків і дітей необхідно націлити на те, що не слід жаліти ці речовини, якщо їх дитина зіпсує в своїх дослідах, адже пізнається навколишній світ, а це – крок у велику науку. Посудом у домашній лабораторії може слугувати скляна ампула від пігулок, флакончики від пеніциліну, стрептоциду. Скляна тара з-під продуктів підходить для зберігання деяких реактивів і проведення дослідів.

Принципи відбору домашнього хімічного експерименту:

• Єдність з урочною роботою;
• Екологічна компетентність;
• Прикладна спрямованість;
• Технічна простота;
• Наочність;
• Фактор часу;
• Надійність;
• Стимулювання пізнавальних інтересів;
• Мінімізація;
• Фундаменталізм.

     Змістова сторона дослідів повинна відповідати пізнавальним цілям уроку. За допомогою дослідів учні повинні розв’язувати певні завдання або наочно ілюструвати навчальний матеріал. Ужитковий хімічний експеримент сприяє формуванню екологічної грамотності учнів, яка  формує уміння проводити  безпечно експеримент, раціонально використовувати хімічні реактиви (брати для дослідів мінімальні кількості реактивів, грамотно утилізувати продукти реакції). 

Домашні досліди вчителі повинні продумувати так, щоб  спрацьовував принцип наочності, щоб уявлення учнів та поняття базувалися на безпосередньому спостереженні речовин і процесів, досліди повинні супроводжуватися чіткими ознаками реакцій. Експеримент не повинен відбуватися повільно, оскільки в учнів зникає інтерес до самого експерименту.

При плануванні домашніх дослідів перевага повинна надаватися тим, які пов’язані з навчальним матеріалом і які можуть бути застосовані в повсякденному житті.

Не можна залишити при плануванні роботи таку деталь, як інструкції щодо техніки виконання дібраних дослідів, завдань для учнів. Для домашнього експерименту учитель повинен видати учням письмові інструкції, які складені так, щоб учні не могли повною мірою відкрити результати дослідів, а лише вказували б, як і в якій послідовності необхідно виконувати сам дослід з дотриманням техніки безпеки.

   Добираючи реактиви та обладнання вчителі повинні керуватися принципами добору  домашнього експерименту.

Зупинимося на методиці проведення дослідження. Виділяють  етапи проведення дослідження: спочатку відбувається підготовчий етап, далі учні знайомляться з об’єктом дослідження. Вони отримують картку-завдання. Потім ознайомлюються з технікою безпеки. І ось основний етап – проведення самого дослідження.  Не залишається поза увагою оформлення результатів роботи, презентація та звіт. До того ж учні повинні зробити оцінку своїх дій.

Методика організації домашнього хімічного експерименту:

1. Планування.
2. Розробити інструкції.
3. Розробити форму звітності учнів про виконаний домашній хімічний експеримент.
4. Розробити методику включення домашнього хімічного експерименту на уроках.
5. Матеріальна база – добір реактивів базується на принципах відбору експерименту.

А)  Речовини особистої гігієни :   - зубна паста

                                                          -  мило   

                                                 - одеколон

                                                  - вата

                                                  - марля

                                                  - біла тканина 

Б) Смакові речовини та харчові продукти : оцет, кухонна сіль, картопля, цибуля, курячі яйця, цукор (пісок), олія, харчова сода, спирт.

В) Речовини медичного призначення :   Йод, таблетки активованого вугілля, розчин амоніаку (нашатирний спирт), калій перманганат, гідроген пероксид.

      Обладнання : скляні стакани, пластмасові кришки, стержні для ручок, шматки поліетилену, дерев’яні скіпки, мідна проволока.

Методика проведення дослідження

 1. Підготовчий етап:

 2. Знайомство з об'єктом дослідження. Учень отримує картку – завдання.

 3. Ознайомлення з технікою безпеки.

4. Проведення дослідження.

5. Оформлення результатів роботи.

 6. Презентація, звіт.

7. Оцінка своїх дій:

* Чого і як навчився?

* Що, на твій погляд, можна зробити інакше?

*Яких умінь і навичок набув?

* Що вдалося найкраще?

Інструкція:

1. Точно дотримуйся рекомендацій вчителя.
2. Починай роботу тоді, коли зрозумієш усі дії. Перед початком досліду уважно прочитай описання від початку і до кінця. Зручно розмісти на робочому столі усе, що пригодиться для досліду: посуд, реактиви, ганчірку.
3. Ніколи не пий і не їж речовин, які використовуєш в своїх дослідах, а також не дозволяй їм потрапляти тобі в очі, рот.
4. Нюхай їх обережно, поступово підносячи речовину до носа, до моменту відчуття запаху.
5. Зроби так, щоб всі речовини знаходилися в недоступному для маленьких дітей місці.
6. Якщо ти відлучився від своєї експериментальної роботи, або залишив на якийсь час, залиш поряд з нею записку, щоб ніхто не зіпсував тобі дослід.
7. Після закінчення роботи наведи порядок на робочому місці, вимий руки та провітри кімнату.

Правила техніки безпеки під час проведення домашнього експерименту:

1. Виконуй дослід лише після того, як усвідомиш послідовність своїх дій. Кожний дослід виконуй чітко за  інструкцією.
2. Спостереження записуй під час проведення досліду, а результат і висновки – після завершення роботи.
3. Працюючи з вогнем, будь особливо уважним та обережним.
4. У разі опіку гарячим предметом обпечене місце змочи розчином калій перманганату чи спирту.
5. Не нахиляйся над посудом, в якому кипить рідина.
6. Виконуючи досліди, користуйся невеликою кількістю речовин.
7. Обережно визначай запах будь – яких речовин. Не нахиляйся над посудиною і не вдихай повними грудьми, спрямуй на себе пар чи газ рухами руки.
8. Не вживай їжу під час проведення домашнього експерименту.
9. Окремі досліди проводь лише з допомогою батьків.
10.  Пам’ятай, що неохайність, неуважність, недостатня обізнаність із властивостями речовин, які використовуються в дослідах, можуть спричинити нещасний випадок.
11.  Після виконання дослідів прибери своє робоче місце та ретельно помий руки з милом.
12.  У разі нещасного випадку відразу звернися по допомогу до батьків.

План проведення домашнього експерименту з хімії

Тема : Кисень (7 клас)

Тема : Дія гідроген пероксиду на сирі та відварені овочі, м’ясо.

Мета : формувати самостійність учнів у виконанні хімічних експериментів, розвивати зацікавленість учнів та їх батьків у вивченні хімії.

Обладнання: 3%- розчин гідроген пероксид, стакани, сира картопля, варена картопля, сире м’ясо, варене м’ясо.

Методика проведення:

1. План проведення домашнього експерименту.

а) Дрібно нарізану сиру картоплю помістити в склянку долити 2-3 мл 3% розчину гідроген пероксиду. Що спостерігаєте? Описати. Зробити висновок

б) Дрібно нарізану варену картоплю помістити в склянку долити 2-3 мл 3% розчину гідроген пероксиду. (Відварити овочі вам допоможуть батьки!) Що спостерігаєте? Описати. Зробити висновок

в) Кілька шматочків  сирого м’яса помістити в склянку долити 2-3 мл 3% розчину гідроген пероксиду. Що спостерігаєте? Описати. Зробити висновок

г) Кілька шматочків  вареного м’яса помістити в склянку долити 2-3 мл 3% розчину гідроген пероксиду. (Відварити м’ясо вам допоможуть батьки!) Що спостерігаєте? Описати. Зробити висновок

2. Інструктивна картка проведення експерименту.

Результати роботи і висновки: скласти звіт про виконану роботу, проаналізувати результати.

Результати:

1. Дослід №1. При дії  гідроген пероксиду на сиру картоплю виділяються бульбашки газу.
2. Дослід №2. При дії  гідроген пероксиду на варену  картоплю бульбашки газу  НЕ виділяються.
3. Дослід №3. При дії  гідроген пероксиду на сире м’ясо виділяються бульбашки газу.
4. Дослід №4. При дії  гідроген пероксиду на варене м’ясо бульбашки газу НЕ виділяються.

Додатковий матеріал:

Цікаве про речовини, які ми використовуємо в наших дослідах:

                        Гідроген пероксид (H₂О₂) має протимікробну дію, так як при контакті з тканинами під впливом ферменту каталази, що міститься в них , він розкладається з виділенням кисню, який є окисником. Внаслідок інтенсивного виділення кисню розчини гідроген пероксиду при контакті з тканинами сильно піняться. Піна, що утворюється при цьому , виносить з поверхні шкіри та з рани частинки чужорідних тіл та відмерлих тканин, гній, сприяє механічному очищенню ран. Розчини гідроген пероксиду застосовують для полоскання при запалювальних захворюваннях слизової оболонки ротової порожнини та горла ( наприклад, при стоматиті, ангіні), для обробки та лікування забруднених та гнійних ран, зупинки носових кровотеч.

Природні та антропогенні джерела: утворюється при окисленні летких речовин киснем повітря. Частки перекису завжди присутні в атмосферних опадах. повітря. Жуки – бомбардири використовують перекис водню як один із компонентів вогняної суміші , що використовується ними для самозахисту.

Перекис водню

 Перекис водню широко відома як хімічна сполука, що застосовується в побутових і медичних цілях. З її допомогою знебарвлюють волосся, роблять дезінфекцію, дезодорування, вибілювання шкіри і т.п. Але з недавніх пір дана речовина стало використовуватися в якості універсального лікувального засобу при найрізноманітніших захворюваннях.

Дослідження незвичайних оздоровчих властивостей перекису водню почалися ще в XIX столітті. На початку двадцятого сторіччя ця речовина з успіхом використовувалося деякими лікарями як основний засіб лікування різних хвороб, у тому числі і інфекційного характеру. Поряд з відмінними цілющими властивостями перекис водню вважалася абсолютно нешкідлива для організму людини. З розвитком медицини лікування перекисом водню було незаслужено забуте, так як з’явилися інші медичні препарати, успішно справляються з різними захворюваннями.

Відродження уваги до перекису водню, можливо, пояснюється тим, що вона є потужною  імуностимулюючою речовиною. Засмучує те, що вченими-медиками приділяється дуже мало уваги цій речовині. Більш того, багато хто з лікарів лякають своїх пацієнтів можливої виразкою шлунка та іншими ускладненнями після прийняття перекису водню. Від них можна почути контраргумент про те, що дана речовина заливають в реактори ракет для окислення, що це отрута.

Але повернемося до наукових фактів. У людському організмі перекис водню продукується клітинами імунної системи для того, щоб захистити людину від токсинів, вірусів, грибків і бактерій, а також вільних радикалів. Перекис водню бере участь у багатьох біоенергетичних процесах: в жировому, білковому і вуглеводному обмінах; в утилізації зайвого цукру; у відновленні кислотно-лужного балансу і т.д.

Є думка, що сучасній фармацевтичної промисловості просто невигідна поява такого універсального засобу по настільки доступною ціною. Адже куди вигідніше продавати масу різних таблеток, вартість яких досить значна.

На сьогоднішній день описано безліч способів використання перекису водню в лікувальних цілях. Її радять по краплях приймати всередину, полоскати нею горло і ясна, додавати у ванни, робити ін’єкції і т.д. Прислухатися чи до порад народних цілителів та лікарів, які підтримують даний метод лікування, вирішувати тільки вам. Ніхто не зможе дати вам стовідсоткову гарантію того, що перекис водню зцілить ваші недуги. Як ніхто не зможе з повною впевненістю стверджувати і зворотне.

ГОЛОВНЕ — НАСИТИТИ ОРГАНІЗМ КИСНЕМ

Про доцільність застосування перекису водню в лікуванні різних серйозних захворювань дискутують на різних рівнях: представники народної, наукової та практичної медицини. У цього методу багато прихильників і багато противників. Але факти — річ уперта. Якщо, починаючи з 1914 року й дотепер, перекис водню застосовують різні лікарі в усьому світі, це означає, що реальні позитивні результати лікування є.

Що саме дає перекис водню організмові? Відповідь проста — кисень. Організму вкрай потрібний кисень, він є однією з найголовніших речовин, які забезпечують процеси життєдіяльності. Наш організм, самодостатня, саморегулювальна система, створює клітини імунної системи з молекулярного кисню та води, тобто перекису водню. Далі перекис розпадається на воду й атомарний кисень, а це дуже ефективна зброя проти вірусів, бактерій, грибів та ін.

У сучасної людини цей процес порушено. Брак кисню спричинюють різні шкідливі чинники. Наприклад, неправильне харчування. У смаженій, копченій або насиченій стабілізаторами, ароматизаторами, смаковими добавками їжі кисню мало. Водночас для її переробки потрібно дуже багато кисню. Таким чином, цієї цінної речовини витрачається забагато.

Є й інші чинники, які впливають на брак кисню. Тому організмові потрібно допомогти його одержати, наприклад, уживаючи перекис водню. Японці пішли далі й винайшли еквівалент перекису водню — флюзол, який з успіхом застосовують під час лікування раку.

У Європі й Америці з лікувальною метою використовують перекис водню.